На Памір!

Роман вже рік мріяв побувати на горі Томнатик масиву Яловичорські гори в Карпатах, щоб вживу побачити білі кулі закинутої радянської радіо-локаційної станції Памір.¦Ь¦-TАTИTАTГTВ

І от знову йому потрапив на очі відео-ролик про це таємниче місце, ще й розповіді, що туди дорога є та й позашляховики виїжджають на саму гору.

Захопивши своєю ідеєю співробітників, програміст-екстремал почав збирати команду однодумців.

Але це був не звичайний піший похід, а автомобільна подорож в гори.

Спочатку здавалось, що бажаючих не так вже багато, але в результаті організувалось 4 машини та 14 учасників поїздки.

P1060197Хтось докручував власний автомобіль до робочого стану, хтось шукав такий, щоб міг доїхати, а Роман вирішив покоряти Памір на своєму Орлі (Opel Kadett Caravan).

Зібрались і без запізнень в суботу вирушили від офісу [bvblogic] колоною.

Отож, по плану дорога має близько 200км до кінцевої точки, з дуже різним покриттям.

Спочатку потішили куски свіжо простеленого асфальту по трасі Івано-Франківськ – Косів і далі в сторону Верховини. P1060212

Найбільш складною напевно була дорога з щебенем по гірських селах. Пилюка з колони чотирьох машин піднімалась неймовірна, всі і все покривались шаром піску.

По дорозі зупинка на обід і от вже табличка останнього населеного пункту с. Шепіт.

Прямо попри дорогу прикордонна огорожа з колючого дроту, за яким Румунія.

Паспорти, які всі взяли з собою так і не пригодились, рампа була відкрита і синьо-жовту будку охороняли тільки корови, що паслися поруч.

P1060218

Почався підйом безпосередньо на гору, дорога була не така вже погана як очікували, видно недавно її підрівняли.

І суха погода була на користь. Орел дерся пузом, але вів вперед, тільки в одному місці довелося хлопцям трохи його підштовхнути.

Ліс, місцями з однієї сторони провалля, і от на горизонті показалися кулі!

Невже ми доїхали?! Поруч полонина з коровами, конями, вівцями і, кажуть, навіть з електрикою. Напевно, дякуючи тій же радіолокаційній станції. 1233-1

Останні метри і ми паркуємося на вершечку гори поруч з кулями.

Радості море, оббігаємо об’єкти, хочеться все подивитися, зробити фото, нічого не пропустити.

Та всі вже втомлені і потрібно розбивати табір.

Ми на горі були не одні, і ще одні туристи хотіли “вкрасти” Ромка, щоб випитати, як можна доїхати на такій машині до “куль”.

Невідомо, чи відкрив він їм якийсь секрет, але своїм позашляховиком сусіди каталися цілу ніч.

P1060424Ну а далі все як в туристів – намети розбиті, вогонь розпалений, стіл накритий. Шашлик вдався, але як можна інакше, щоб його посмажити довелось їхати 200км.

Імпровізовані Сашком пісні під гітару. Хлопці спробували поспівати навіть в куполі з акустикою – дуже незвичні відчуття звуку.

Гроза обійшла нас стороною, тільки кілька крапель і яскраві блискавки над кулями.

А ранок вже зустрів легким дощиком і туманом, що не дозволило побачити схід сонця над горами з відблисками на білих кулях (принаймі так він уявлявся :) )P1060469

Хлопці збігали по гриби в навколишній ліс, потім сніданок, гречка з тушонкою, печеньки від наймолодшого учасника поїздки Артемка, і какао для Сашка.

Ще один обхід всіх об’єктів Паміру. Окрім куль, на об’єкті збудовані ангари з каміння і металу.

Дуже шкода, що вони зараз служать тільки як прихисток худобі з сусідньої полонини ну і туристичним об’єктом.

P1060447Туман розвіявся і колона рушила додому.

Зворотній маршрут спланували трохи по-іншому – чернівецькою стороною, вздовж Черемоша.

В Старих Кутах вулицею Смерть Автомобіля (вона таки існує), через Косів і до Івано-Франківська.

Машини майже цілі, пасажири щасливі, а білі кулі Паміру ще надовго залишаться в приємних спогадах та на фото.IMG_20160806_191915

Sorry! The Author has not filled his profile.

Екскурсія в село-привид Буркут

Важко повірити, але є місця, де природа поступово перемагає, витісняючи людей… Село Буркут – найдавніша Австро-Угорська бальнеологічна здравниця. Найкращі свої часи Буркут-курорт пережив у 20-ті роки 19 століття. В ті часи було збудовано близько 18…

Ярослав Олексин: “… То була любов з першого погляду. Фотозвіт з походу на Піп Іван Мармароський.”

Я би хотів написати кілька слів про похід, котрий відбувся минулих вихідних. Перш за все, хотів би подякувати Роману Романіву за організацію, а також кулєгам з [bvblogic], котрі приймали участь у цій чудовій події. Хотів…

One comment

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *