Важко повірити, але є місця, де природа поступово перемагає, витісняючи людей…
Село Буркут — найдавніша Австро-Угорська бальнеологічна здравниця. Найкращі свої часи Буркут-курорт пережив у 20-ті роки 19 століття. В ті часи було збудовано близько 18 вілл, австро-угорська еліта поправляла своє здоров’я лікувальною мінеральною водою. Курорт був зруйнований австрійським військом у 1848 році під час придушення революційних заворушень в імперії.
У 80-тих роках 19 століття курорт ожив, але його розвиток було перервано Першою світовою війною.
Планувалось прокладання дороги Гринява-Копілаш, але це так і залишилось в планах.
Після Першої світової війни с. Буркут опинилось в володінні Панської Польщі, яка відновила функціонування курорту і налагодила бутилювання мінеральної води в скляну тару.
З початком Другої світової війни, Польща як держава припинила своє існування і курорт зник разом з нею.
В часи СРСР курорт не відновлювали, але бутилювання мінеральної води було продовжено.
На даний час в селі немає жодного жителя, є тільки лісництво, приватний відпочинковий комплекс і
один будинок в якому літом проживають грибники. Завод в якому бутилювали мінеральну воду не функціонує, обладнання розібрано. Бараки лісорубів, пекарня, пошта і столова стоять напівзруйновані.
Воду відпочиваючі набирають зі спеціально облаштованого джерела.
Вище за 300 м від головного джерела знаходиться автентичне джерело з якого особисто пила воду Леся Українка.
Христина, Sales Innovation Manager:
“Щоразу відвідуючи гори отримую масу задоволення і неймовірні відчуття, 
споглядаючи всю красу і силу гір. Коли ти тут – ти розумієш, наскільки наші Карпати могутні і яка все ж таки крута природа в наших рідних місцях. Відвідавши Буркут, отримала досить змішані почуття, бо, з одного боку, ти потрапляєш у ліс, на гарний берег Черемоша, ти дихаєш свіжим повітрям і п’єш джерельну воду, споглядаєш захід сонця, а потім шукаєш різні сузір’я на нічному небі, а з іншого боку, тобі аж моторошно дивитися на закинуті хатинки, де колись жили люди і де природі вдалося таки вижити людей і, цілком ймовірно, що якщо все так і залишатиметься, то років через 20 і сліду не буде, що тут колись хтось жив.
Тому це точно місце, яке варто відвідати, щоб побачити все на власні очі і просто відпочити від міських буднів”.
Ігор, техлід, HTML coder:
“Отже. Минулі вихідні 🙂 Був’ім у селі Буркут, то є таке село в Івано-Франківській области. Подейкуют, шо був навіть колись автобус маршрутом “Коломия – Буркут”. Короче, на даний момент там лишиласи їдна чи дві хаті в котрих геби жиют кіс люди. Є джерело з водов (як кажут мєсні), яка виводит з організму пісок. Є горби і прикордонна зона. А ще річка Черемош з неймовірно чистов і смачнов водов. Ага, і є ще дорога, хоча правильніше казати, шо останніх 35 км тої дороги нема взагалі. 🙂 Їхали типу по гриби. Але я найшов лиш такєво шось червоне з крапочками. Кажут, що краще не їсти. Отаке воно село Буркут. Такі то вони гриби буркутські.”
